Голова:
Джером Х. Пауелл

Федеральна резервна система (ФРС) - впливає на ставки приватних кредитно-фінансових установ та інших грошових компаній, також на обмінний курс долара США. Якщо ФРС збільшує ставку, це вказує на його позитивний настрій і, зазвичай, зміцнює USD. Зниження ставки розцінюється як ознака наявності фінансових і цінових ризиків, тому супроводжується ослабленням валюти. Якщо ставка залишається без змін, увага ринків переключається на заяву FOMC і його риторику щодо інфляції.

Голова:
Крістін Лагард

Європейський центральний банк (ЄЦБ) - Європейський Центральний банк розміщує власну думку щодо процентної ставки. "Яструбина" позиція ЄЦБ щодо інфляції та рівня головних відсоткових ставок сприяє закріпленню євро, "голубина", іншими словами, зниження ставок - знижує євро.

Голова:
Уеда Кадзуо

Банк Японії - центральний банк Японії. Часто використовується скорочена назва банку - "Nichigin". Штаб-квартира Банку Японії розташована в районі Ніхонбасі в Токіо на території колишнього золотого монетного двору (Кін-дза), а також (невипадково) поруч зі знаменитим районом Гіндза, назва якого означає "срібний двір".

Голова:
Мішель Баллок

Резервний банк Австралії (РБА) - Рішення РБА щодо процентної ставки оголошується Резервним Банком Австралії. У разі, якщо РБА показує "яструбиний" настрій щодо інфляційного прогнозу в економіці та збільшує процентну ставку, це вважається позитивним або бичачим фактором для AUD.

Голова:
Адріан Орр

Резервний банк Нової Зеландії (РБНЗ) - Рішення щодо процентної ставки озвучується Резервним Банком Нової Зеландії. У разі, якщо ЦБ показує яструбиний настрій щодо інфляційних перспектив економіки та збільшує відсоткові ставки, це вважається позитивним або, інакше кажучи, бичачим фактором для NZD.

Голова:
Ендрю Бейлі

Банк Англії - Попри свою назву, Банк Англії є центральним банком усієї Великої Британії та моделлю, на основі якої створено більшість сучасних великих центральних банків. Він був утворений у 1694 році як банк для Уряду Англії і досі діє як банк Уряду Великої Британії.

Голова:
Мартін Шлегель

Національний банк Швейцарії — центральний банк Швейцарії. Банк відповідає за грошово-кредитну політику Швейцарії і за емісію швейцарського франка. НБШ являє собою акціонерне товариство, що підпорядковується спеціальним положенням. Близько 55% його акцій належать громадським установам, таким як кантони і кантональні банки. Решта акцій обертаються на фондовій біржі. Вони належать переважно фізичним особам.
Кантон - це адміністративна одиниця високого рангу, особливо у Швейцарії. Швейцарія розділена на 26 кантонів, кожен з яких має певний ступінь політичної та адміністративної автономії. Швейцарські кантони можна порівняти з федеральними штатами в інших країнах.